Світ

«Я признаюсь вам, как на духу – такова вся спортивная жизнь: лишь мгновение ты наверху и стремительно падаешь вниз»… Легендарна історія Володимира Кличка на рингу, схоже, добігла кінця – хоча й не так стрімко, як у пісні В.Висоцького. Минулої суботи він поступився в Лондоні технічним нокаутом британцю Ентоні Джошуа. Це стало великим розчаруванням для Кличка-молодшого особисто, для мільйонів його шанувальників в усьому світі та, зрештою, для України, яка зовсім не пересичена нині успіхами і перемогами в різних сферах і на різних фронтах. «Лондон, я люблю тебе. Сьогодні переміг сильніший. Шкода, що це не я. Реванш? Спершу я повинен розібратися в тім, що, чорт забирай, тут відбулося …», – такими були слова вже повністю «розпоясаного» Володимира одразу після бою. Джентльменська поведінка робить українцеві честь, але… всі ми набагато краще сприйняли б поблажливість Кличка-переможця, ніж збереження гідності Кличком-переможеним…

***

«Свій серед чужих і чужий серед своїх» – на такий неформальний статус цілком може розраховувати найближчим часом нинішній президент Європейської ради, а раніше – прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Наші сусіди-поляки, схоже, заповзялися вишукувати «ворогів народу», і першою жертвою може стати саме пан Туск. Його звинувачують у «дипломатичній зраді» через те, що він нібито співпрацював з президентом Росії В.Путіним з метою нашкодити інтересам Польщі після катастрофи у 2010 р. польського урядового літака під Смоленськом. Сам Д. Туск відкинув ці звинувачення, назвавши їх суто «емоційними і нав’язливими», однак не виключив, що може скористатися правом дипломатичної недоторканності, яке дає йому статус президента Європейської ради. До речі, на недавньому саміті Євросоюзу, де Д.Туска переобрали голосами 28 учасників проти одного голосу від Польщі, офіційна Варшава опинилася в ізоляції.

Україна

Не виключено, Ю. Луценко «со товарищи» відчули себе вправі відкоркувати… ну, хоча б трилітрову пляшку шампанського Dom Perignon Rose 1998 року за ціною, всього-навсього, 11 тисяч доларів – подія ніби вартувала того. Разом із секретарем РНБО О.Турчиновим Генпрокурор доповів Президенту країни П. Порошенку про конфіскацію вкрадених режимом екс-президента В. Януковича коштів – 1.5 млрд. доларів. «Якби це була готівка в 100 доларових купюрах — це була б маса вагою в 15 тонн. Наочно – африканський слон з дитинчам», — написав Ю.Луценко у Facebook. Оцей «слон з дитинчам» гуляє нині інтернет-порталами разом із прогнозами, на що ж піде вся ця грошова маса, нажита непосильною працею «папєрєдніками». Згідно із заявою Президента, конфісковані кошти Януковича передусім будуть спрямовані  на посилення боєздатності української армії, а також реабілітацію воїнів АТО. Прем’єр В. Гройсман, в свою чергу, назвав серед пріоритетів і низку соціальних потреб. Звісно, такої статті витрат, як банальне розкрадання, не називає ніхто, але багаторічний досвід підказує, що без неї в нас чомусь не обходиться жодне починання, де фігурують грошові кошти. Тим більше такі – вагою з африканського слона. Та ще й з дитинчам…

***

Після того, як екс-депутат від «Народного фронту» М.Мартиненко був звільнений судом під особисті гарантії групи народних депутатів і міністрів, оглядачі почали розмірковувати, чим ризикують означені гаранти, якщо пан Мартиненко надумає накивати п’ятами. Конкретно: якою буде їхня подальша політична доля? Думки щодо цього розділилися. Зокрема, кандидат філософських наук  Валентин Гладких висловив думку, що, приміром, у Японії поручителі, яких «підставив» їхній протеже, одразу ж вчинили б колективний обряд самогубства сеппуку – розтинання живота коротким мечем, оскільки власна  честь для них – понад усе. У наших же політиків, на думку пана філософа, вона відсутня як така. Отож вони, мовляв, лише зроблять «морду кирпичом» і скажуть, що просто помилилися. Втім, один з поручителів, народний депутат Леонід Ємець, одразу заявив, що несе відповідальність за свої дії й гарантує її своїм мандатом. Що ж, як мовиться, дасться чути…

***

На  82-ім році життя завершив свій земний шлях видатний  український поет Борис Олійник. «Комуняка, але водночас і українець, яких мало», – так охарактеризував його один із «запеклих друзів». Справді, «Ми чисті перед совістю, нащадками й планетою, і правду цю освячуєм своїми партбілетами!» вийшло з-під його пера. «Я – комуніст. І цим усе сказав!» – теж. Але це саме перо написало слова пісні «Мамо, вечір догоря…», яку так щемливо виконує Ніна Матвієнко. Воно ж таки вивело трагічні «Струсонуло цілим світом в Страхоліссі перед світом…» після страшної чорнобильської ночі. І цією ж рукою був поставлений своєрідний діагноз усьому нашому «державотворенню»: «Щось воно догори дном у Соборній вийшло – ніби ми вже за кермом, але правлять інші». За ці та багато-багато інших поетичних рядків, які бентежать душу й не дають остаточно заснути сумлінню – низький уклін Поету і Громадянину.

Тернопіль

Тренер, звільнений через невдалі результати, може недовго залишатися без діла – за умови, що перейде у таку ж «успішну» команду. Образно кажучи, поміняє шило на мило. Петро Бадло, звільнений з посади головного тренера «Ниви», яка скніє в низинах аматорської ліги, майже одразу був представлений в якості тренера ФК «Тернопіль» – безнадійного аутсайдера першої ліги. Представлений не в ролі рятівника чи, як нині прийнято називати, кризового менеджера – від вильоту в другу лігу «муніципалів» врятує хіба що втручання якихось вищих сил у вигляді чергової зміни регламенту. Швидше за все, на плечі П.Бадла ляже сумна місія поставити підпис під актом про ігрову неспроможність ще недавно цілком конкурентоздатного учасника турніру першої ліги. Лунали колись голоси про можливе об’єднання двох тернопільських команд. Вони залишилися «гласом волаючого в пустелі» (Ще чого?! У Мілані он їх дві – а ми чим гірші?!). І тепер ось обидва клуби фактично опинилися біля розбитого корита…

Ігор Дуда