Джаз – це нові відкриття, нові знайомства, емоції виконавців, виражені у музиці. А ще це музика, яка об’єднує людей різних за національністю та віком, але які мають спільне захоплення. У цьому мали можливість переконатися тернополяни, які прийшли на «JazzBez». За два вечори публіка познайомилася з чотирма джазовими проектами та почула виконавців з Польщі, України, Куби, Америки, Іспанії, Швеції. І в перший, і в другий день фестивалю не обійшлося без приємних сюрпризів. Наприклад, першого дня на сцені драмтеатру було одразу дві прем’єри.

Відкрили «JazzBez» гості з Польщі – «Budniak Bakovsky Intermedium Quintet». Це п’ятеро молодих людей: двоє українців, двоє поляків та кубинець. Ініціаторами проекту стали Пьотр Будняк і Тарас Баковський.

– Почалося все з мого навчання у Польщі, – розповів Тарас Баковський, саксофоніст. – У 2011 році я поступив в музичну академію у Вроцлаві, на даний час вже закінчив її по джазовому відділі. В академії зустрів багато талановитих людей, які грають не тільки джаз, а й добре володіють іншими стилями музики. Наприклад, наш контрабасист Роланд Абреу навчається на класичному відділені, тобто він не джазовий виконавець, але це не має істотного значення. З ним я познайомився саме в академії і заприятелював, він напівполяк-напівкубинець, пізніше почали грати разом. З барабанщиком Пьотром Будняком я зустрівся у кінці 2012 року, коли грав на «ДжазБезі». Перед тим ми зналися, але грали в різних проектах, а потім почали говорити про власний проект, і в 2013 році я вже ближче з ним познайомився. На той час він добре знав гітариста Пьотра Ліповича. А трубача Дмитра Бондарєва запросив я, знаю його ще з часів навчання у Києві. У Тернополі це наш перший виступ у такому складі і попереду маємо ще сім концертів.

У джазових проектах, які об’єднують на певний час різних музикантів, кожен із учасників має можливість показати себе. Як правило, на концерті грають твори усіх музикантів команди. Цього разу свої композиції представили Тарас Баковський, Дмитро Бондарєв  та Пьотр Ліпович. Чотири з них – це  українські народні пісні у джазовій інтерпретації. Їх аранжування зробив Тарас Баковський.

– Певний час я записував різні речі, слухав, хто що грає, вчився у різних людей різного стилю музики, – розповів Тарас Баковський. – Я граю і кубинську музику, і джазову. Та зрозумів, що мені не вистачало чогось. Я завжди шукаю свого розуміння музики і того, як я її чую – це дуже важливо. І щоб мати стимул до розвитку, щоб не грати «роботу», щоб реалізувати себе вирішив звернутися до свого рідного. Я з дитинства співав і грав, батьки виховували мене на українських народних піснях, на українській музиці. Я беру прості речі, вони у нас дуже мелодійні, і поєдную їх з музикою інших культур. Під час виступу ми зіграли «Черемшину», гопак, «Їхав козак за Дунай» та «Ой, чий то кінь стоїть».

Творчі пошуки молодого українського музиканта не залишили байдужими тернопільських поціновувачів джазу. Найкраще про це свідчили гучні оплески після кожної зіграної композиції. Глядачі високо оцінили не тільки творчість Тараса Баковського, а й інших учасників проекту. Після тривалих оплесків хлопцям довелося повернутися на сцену і зіграти ще один твір.

У другій половині концерту на відвідувачів фестивалю очікувала ще одна прем’єра, знайомство з американсько-українським дуетом та незвичним музичним інструментом. Про це – у наступному матеріалі.

Ольга Трач

Фото Kurt Lee