Трохи більше трьох років тому, 25 березня 2015 року видовище на засіданні тодішнього уряду було досить ефектне. Належна врочистість на обличчі Арсенія Яценюка. Принишклі члени Кабміну. Слідчий, що зачитав постанову про затримання. Фотокори з камерами, для яких таке видовище – просто знахідка.  Безсторонньо-байдужий вигляд міліціонера, який замкнув наручники на руках цілого полковника (коли ще випаде таке щастя?).  Яценюк і Аваков, які потиснули руки слідчому, залученому до цієї історичної місії. Сам слідчий, що схилив голову із виразом чесно виконаного обов’язку.  Дві провинні фігури з погонами генерал-майора і полковника, які враз стали нагадувати хлопчаків, застуканих зненацька за спробою поцупити декілька яєць з сусіднього курника. Втім, інкримінувалися їм серйозні правопорушення, зокрема, організація схеми з закупівлі палива за завищеною ціною, а також вимагання грошей та земельних ділянок.

Вже з самої розстановки дійових осіб можна було зрозуміти, що головні партії виконували саме два майже тезки: Яценюк і Аваков. «Так буде з кожним, хто порушує закон і хто знущається з української держави», – написав тодішній  Прем’єр у Facebook після засідання уряду з такою неординарною увертюрою. Думається, передусім саме на психологічний ефект на присутніх колег міністрів, а від них – на всю владну вертикаль, була розрахована вся ота детективна сцена із затримання голови ДСНС Сергія Бочковського і його заступника Василя Стоєвського, розіграна в залі засідань Кабміну. Вона, окрім іншого, мала на меті продемонструвати: а) непохитну рішучість уряду не на словах, а реально боротися з корупцією; б) спрямовувати вістря цієї боротьби не проти землевпорядників райсільгоспуправлінь та інженерів з техніки безпеки ЖКГ, а проти хабарників на найвищих владних поверхах. Нехай і з великими зірками на погонах.

Далі  справа була  за судом. Далі, як у нас ведеться, почалися несподіванки. Або ж цілком очікувані речі – як подивитися. 28 березня того ж року Печерський районний суд Києва заарештував Бочковського і Стоєцького на 2 місяці з можливістю виходу під заставу у розмірі 1 млн 182 тис. грн, а 1 квітня обоє звинувачених отримали нагоду посміятися, вийшовши  з СІЗО після сплати застави. А сьогодні, 26 квітня 2018 року  окружний адміністративний суд Києва визнав незаконним звільнення Сергія Бочковського з посади і постановив поновити його як керівника відомства. Суд також ухвалив стягнути з ДСНС на користь Бочковського середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.  Усе. Завіса.

Ця історія показова і прикра з будь-якої точки зору. Якщо обох “надзвичайників” затримали безпідставно, то нинішнє рішення суду остаточно “множить на нуль” усю театральну пафосність отої сцени трирічної давнини і вказує на те, що звинувачення готували і втілювали в життя юридично безграмотні люди. Чи може таке бути? В наших умовах – цілком. Декілька років тому мені довелося прочитати складений тоді ще міліцейський протокол. В міру того, як читав його, очі лізли на чоло – грамотність викладу просто “зашкалювала”. Тож яка є підстава припускати, що юридична освіченість наших правоохоронців набагато вища? Якщо ж звинуваченим вдалося банально і полюбовно “порєшать”, “утрясти” справу, тоді  – гріш ціна проникливим словам А.Яценюка про те, що «так буде з кожним, хто порушує закон і хто знущається з української держави». Цікаво, чи схильний нині Арсеній Петрович. котрий, не виключено, за кулісами великої політики готується до повернення на її авансцену, згадувати і цей свій запис у Facebook, і багато чого іншого?

Ігор Дуда