Відразу попередимо, що під “горою” і “мишею” ми не маємо на увазі жодного з місцевих політиків або чиновників персонально. Та всі вони, міські і обласні доклалися до того, щоб з кількарічної епопеї та шаленої, за місцевими мірками, суми коштів вийшов великий …. “пшик”.

Наступного тижня у Тернополі, після затяжної реконструкції чи капітального ремонту, відбудеться урочисте відкриття міського стадіону. В наших краях не знайшлося гідних організаторів свята, тому його проведення доручили вінницькій медіа-корпорації.

Чому спортивній споруді знадобилося таке радикальне оновлення? Це тема іншої статті, бо згадувати всіх, хто методично доводив до “ручки” колишню окрасу міста можна безкінечно.

Кілька років тому міська влада вирішила скористатися щасливим шансом, який давало футбольне Євро-2012 і попрохати у Києва коштів на ремонт. У рожевих мріях чиновників Тернопіль уявлявся, ледь не як тренувальна база для збірної Іспанії або Німеччини. А для таких грандів конче необхідне футбольне поле для розминок.

Міський стадіон, який поволі розвалювався і занепадав, заходилися ремонтувати. Ковдру ініціативи тягли на себе то обласні, то міські чиновники. Звідкись з’явився, м’яко кажучи, дивний варіант накриття трибун фарбованою бляхою на металевих трубах. Потім дійшла черга до ремонту роздягалень та приміщень для чиновників. Їм не забули поставити кондиціонери, для комфортного перегляду матчів. Врешті, замінили дерев’яні лавки на пластикові сидіння. Увесь процес розтягнувся на три і більше років, з частими зупинками, через відсутність коштів та зміни підрядників. За цей час у стадіон “вбухали” понад 10 мільйонів (!) гривень.

Як результат, місткість стадіону зменшилася з 17-ти до 12-ти тисяч глядачів, накриття не захищає більшість місць від вітру, сонця і дощу, а колір і розміщення сидінь на трибунах нагадує марення божевільного або дитячий калейдоскоп. На додаток – опори перекриття заважають частині глядачів дивитися події на полі, туалети в такому ж жалюгідному стані, як і за комуністичних часів, а нове інформаційне табло зроблене за технологіями минулого століття. Інформацію на цьому табло не зможуть побачити 10-15%, бо його чомусь винесли перед південними трибунами.

Замість реконструкції та якісного оновлення зі стадіону зробили різнокольорове “одоробло”, яке більше пасує райцентру десь на Кіровоградщині, ніж європейському місту, яке мріяло побачити учасників Євро. Ні комфорту, ні краси, ні зручностей! Про питання безпеки глядачів, входів-виходів тихенько мовчимо в шматинку.

Звісно, нам розповідатимуть, що за такі гроші зроблено максимум, сваритимуть за те, що “За Збручем” всюди бачить негатив. Та запитайте себе: невже в Тернопільській області не знайшлося жодного грамотного інженера, архітектора, спеціаліста, який би придумав та втілив якісно-нову, сучасну концепцію міського стадіону, за який не буде соромно? І якщо таких спеців катма, то чому не покликали зі Львова, Києва, Донецька?

Навіщо викидати понад 10 мільйонів державних (і народних у тому числі) гривень на те, що за кілька років доведеться переробляти? Бо, не приведи Господи, Дмитро Фірташ серйозно візьметься за місцеву “Ниву” і клуб потрапить до першої ліги. Виясниться, що технічні характеристики стадіону не дозволяють приймати матчі вищого рівня.

Наш фотокор відвідав тернопільський стадіон ще перед травневими святами. Мабуть, до 13-го травня, коли заплановане відкриття, трибуни приберуть від сміття,  фасади підбілять та підфарбують, що мали зробити ще минулого року. Та хто прибере результати криворукої роботи “реконструкторів”?