Уже перед Другою світовою туристам у Тернополі не доводилося самотужки вишуковувати цікаві місцини для мандрівок і задавати собі питання, де заночувати.
Усю інформацію надавали у бюро подорожей та продажу залізничних квитків Orbis на вул. Третього Мая (тепер – Сагайдачного) і в офісі Товариства туристично-краєзнавчого. Останній діяв у приміщеннях сучасної обласної прокуратури на вул. Листопадовій (тоді – 29 Листопада). Пізніше це товариство мало офіс на сучасній вул. Чорновола.
Загалом до війни тернополяни забавляли себе взимку катанням на лижах на Петриківській горі, що на сучасній “Дружбі”, а на ковзанах – на численних ковзанках у місті. Дехто уже тоді їздив у польське Закопане. Натомість у теплу пору року міщани у ті часи вибиралися на популярний курорт Заліщики, у Карпати.
Відпочинок – без виїзду
– Тоді було менше закордонних поїздок, але, як і тепер, усе залежало від майнового статусу людини, – розповідає краєзнавець Любомира Бойцун. – На лижах каталися на Петриківській горі, на Ставі, у Кутківцях або ж на інших околицях міста.
Лижний спорт у довоєнний період називали лещетарством. Вочевидь, що поціновувачі цього заняття мали власне спорядження, адже знайти інформацію про оренду лиж у старих газетах кореспонденту “20 хвилин” поки не вдалося. Немає подібної інформації і про ковзанярство. Натомість відомо, наприклад, що ковзанки “заливали” українська та польська організації “Сокола”. Українська ковзанка, як каже пані Бойцун, діяла взимку за будівлею сучасної Української гімназії імені Івана Франка, біля якої до війни стояв будинок “Сокола”. Тепер це місце частково займає стадіон.
Свій літній відпочинок тернополяни часто пов’язували з купанням у Сереті та загорянням на пляжах. Найдавніший із відомих у Тернополі пляжів розташовувався на Білій горі, в районі сучасної вулиці Білогірської. Також неподалік, біля петриківського моста із 1932 р. був пляж польського товариства Strzelec. Ще до 1960-х існував пляж біля замку. Тоді ж утворили пляжі “Ближній” і “Дальній”. А от пляж “На Циганці”, ймовірно, – наймолодший.
На купання їхали у Заліщики
З-поміж “південних” курортів поза конкуренцією серед грошовитих курортників, або, як їх тоді називали, літників, до війни були Заліщики.
“Літники знаходять приміщення у приватних домах як у місті, так і в Старих Заліщиках і поблизькому селі Добровляни. Місячна плата за покій – від 70-80 злотих в залежності від обстановки. Цілковите утримання однієї особи потягне 200 злотих у місяць. Великі групи туристів у час літніх відусток можуть розміститися у школах. Місцевий відділ туристично-краєзнавчого товариства організовує на літній сезон приміщення на 20 ліжок у вчительській семінарії і надає туристам потрібну інформацію, провідників та інше. За вказівками щодо перебування літники повинні звертатися у магістрат Заліщиків,” – йдеться у старому путівнику від 1928 р.
У місті діяли два пансіонати: “Сонячна” і “Київ”, а також готелі Grand і Centralny, де за добу проживання у номері брали по 3-4 злотих. Пляжів було також два – “Сонячний” і “Тінистий”. Окрім того, саме у Заліщиках з’явився перший у міжвоєнній Польщі неофіційний нудистський пляж. Із Тернополя на ці курорти їздили потяги.
Мандрували шляхами Собєського
– Популярними були серед тернополян і виїзні екскурсії воєводством, – каже Любомира Бойцун.
І справді, місцеві газети і часописи початку ХХ століття неодноразово писали, наприклад, про мандрівки шляхами бойової слави короля Яна Собєського. Їздили туристи, здебільшого поляки, і в Збараж. Там згадували про козацьку облогу 1649 р. і, зокрема, про її описи у книгах Генрика Сєнкевіча. Та, незважаючи на популярність, Збаразький замок у міжвоєнні часи був закинутий. А от у вежі тепер занедбаного замку у селі Кривче на Борщівщині, навпаки, активісти туристично-краєзнавчого товариства облаштували своєрідний хостел для мандрівників. Останніх у Кривче приваблювала ще й розміщена у селі печера Кришталева.
Щодо відпочинку тернополян у Карпатах, то про нього наразі є найменше інформації. Зі старих поштівок можна довідатися, що знаними і розрекламованими були Яремче, особливо скелі Довбуша та місцевий водоспад, а також Черче, Гребенів та Бубнище. До речі, якщо у Заліщиках з метою розрекламувати курорт відпочивав керівник Польщі Юзеф Пілсудський, то у Гребенові на сучасній Львівщині на родонових водах, окрім тернополян, бували австро-угорський принц Фердинанд, митрополит УГКЦ Андрей Шептицький та англійський політик Вінстон Черчіль.
Володимир Мороз, 20 хвилин
Loading ...