Працелюбний все-таки в нас народ. Якщо вже візьметься щось робити, то нізащо не відступить – хоч, як мовиться, кілок на голові теши. Тим більше, коли дуже вже не хочеться втрачати ласий шматок…

Минуло майже півтора місяці відколи апеляційний суд виніс вердикт про зупинення скандальної будови за ПК “Березіль”. Самоскиди ніби перестали гуркотіти, кран застиг непорушно на платформі й формально начебто ніякого будівництва не ведеться. На ці формальні ознаки постійно посилаються поліцейські, яких періодично викликають мешканці навколишніх будинків. Викликають не просто так і не задля тестування готовності правоохоронців: попри заборону проводити будівельні роботи, на майданчику постійно сновигають, наче працелюбні мурахи, робітники в спецівках, які поглиблюють траншею, вовтузяться з дошками на вже залитому цементом (поквапилися) фундаменті. Це не схоже на толоку чи демонтаж того, що уже зроблено – це радше скидається на підготовчі роботи для майбутнього масштабного будівництва.  І продовжує керувати ними той самий бравий і достобіса впертий виконроб, який раніше при появі активістів і поліції наказував робітникам ховатися або розбігатися хто куди, а потім завзято сперечався з противниками будови, буквально зубами чіпляючись за кожен “рубіж оборони”: то прикидався глухим до вимог стражів порядку й доводив, що від свого керівництва жодних розпоряджень про припинення робіт не отримував; то запевняв, що ніякої підготовчої роботи не ведеться – просто люди від нічого робити бавляться собі на майданчику; то переходив у рішучий наступ і звинувачував мешканців навколишніх будинків в тому, що вони “проплачені” й виконують чиєсь замовлення. І що він, мовляв, бачив їх на інших будовах, де проходять протестні акції. Ота рішучість і впертість простакуватого на вигляд дядька, вочевидь, кимось підтримується. І проводить він оту “повзучу” чи “гібридну” кампанію з порушення ухвали апеляційного суду явно не за власною ініціативою, а за вказівкою тих, хто в тіні продовжує “смикати за ниточки”, шукати підходи до судової системи і способи, щоб якось “умилостивити” її. Щиро кажучи, рішення апеляційного суду щодо припинення будівництва дещо похитнуло мій давній і, здавалося б, стійкий скепсис щодо нашої судової системи і навіть породило непевну надію на можливість в нашій країні неупередженого судочинства. І справедливого суду. То чому ж винесені ним рішення сповна не виконуються? Законодавство допускає такі “лазівки” чи оті сумнозвісні “енергійні та активні” люди його просто ігнорують?

Ігор Дуда