Останні роки і, особливо, останні півроку тернополяни є свідками використання «чорних» піар-технологій та інформаційного кіллерства у найгірших гіпертрофованих його формах.

Сороколіт Іван, СорокалітПід час виборів «найсучасніші» підходи брудних інформаційних атак відчули на собі багато кандидатів на різні посади.
Будь-яка виборча кампанія та й поточні політичні процеси навіть у цивілізованих демократичних країнах ніколи не існували і не існуватимуть без брехні та чорного піару. Але у Тернополі останній час інформаційне кіллерство стало основним інструментом політичної боротьби. Причому, в інтересах дуже вузького кола осіб. Проте, не для усіх гравців ринку політичного піару. Підхід «***шемо без будь яких гальм та етико-моральних запобіжників» використовує лише один учасник.
Чому ж один «гравець» впевнено та вперто грає без правил?
Залізти йому в голову ми не можемо, але, ймовірних причин може бути кілька:
1. Відчуття повної безкарності, не дивлячись на використання будь-яких, навіть найцинічніших, прийомів. Наїзди «в інтересах клієнта» поки що мало торкаються людей, які можуть відповісти далеко не гуманними способом.
2. Багаторічна кіллерська робота зжерла душу господаря з середини. Адже навряд чи риса характеру з відсутності моральних запобіжників була вродженою.
3. Жага грошей затьмарила будь-які вищі цінності. Комфортним і зрозумілим є фразеологізм «гроші не пахнуть», а більшість цінностей Революції Гідності – порожній звук або ж забавка для наївних романтиків.
4. Пасивність інших учасників інформаційного ринку, які бояться виступити правдою проти брехні, бо не знають, чого можна очікувати від «інформаційних» кіллерів, котрі втратили гальма.

Прикро, що значна частина ЗМІ починає сприймати та миритись з такими «правилами гри без правил»… Вірю, що це тимчасово.

Що з цим робити? І чи робити щось взагалі?
Зважаючи, що я і сам багаторічний політик-депутат, в якого є й свої скелети в шафі, то не буду запевняти когось у своїй винятковій об’єктивності оцінки ситуації. Але, вважаю, що особливих дій чи зусиль вчиняти не потрібно. Час та життя все розставить на свої місця. Достатньо лише УСВІДОМЛЕННЯ того, що саме відбувається.
Людство не придумало ефективнішого покарання як відчуження (витіснення) зі своєї спільноти тих, хто не просто переходить за рамки моральних норм, а демонстративно та зухвало заявляє, що саме для них цих рамок не існує.
Це відбувається і зараз. Такі люди втрачають друзів, знайомих, колег. Стосунки перетворюються на фальшиві. Об’єднавчим фактором переважно стають лише гроші. Люди залишаються на самоті.

Якщо замовники «гри без правил» не зрозуміють, що це тупиковий шлях, то рано чи пізно це призведе до дуже неприємного краху. Хоч приклад не зовсім вдалий, але навіть Янукович не зумів втримати ситуацію в країні виключно на брехні, грошах і силі.

Чим більше інформаційне поле та громадська думка буде регулюватись переважно штучно та на все більших порціях фінансових вливань, тим швидше ця бульбашка лусне.

Все буде добре!