Три місяці фахівці Тернопільського педагогічного університету та підприємства «ГідроПроект» вивчали реальний стан Тернопільського ставу. Їх дослідження завершилися на початку травня, а нещодавно у міські раді оприлюднили результати. Це перший етап у реалізації «Програми розвитку водосховища «Тернопільський став» на 2017-2018 роки».

Доктор біологічних наук, професор Василь Грубінко розповів, що для дослідження вибрали декілька точок: біля Надставної церкви, готелю «Тернопіль», острівця Закоханих, зі сторони села Біла, Дальнього пляжу, біля ресторану «Хутір» та станції для човнів, яка зараз є відпочинковою зоною. Там було відібрано проби на дослідження води та мулу. Усього зробили понад чотири тисячі різноманітних аналізів.

Майже чотири десятки років у ставі накопичувався мул. Саме він є основною небезпекою, адже містить багато шкідливих речовин, які роками потрапляли в озеро зі стоками та накопичувалися на дні. Навесні, коли у воді активізуються живі організми, частина шкідливих речовин піднімається на поверхню. Тепла погода, високий вміст у воді органічних відходів да інші чинники призводять до так званого «цвітіння» або заростання водойми синьо-зеленими та іншими водоростями. Через те що у ставі немає великого току води, у товщі недостає кисню, особливо, влітку, і від цього живі організми в озері також гинуть.

– Товщина намулу в окремих ділянках становить від 1 до 2,5 мерів, – розповів Василь Грубінко, завкафедри загальної біології ТНПУ. – Цей мул акумулює велику кількість токсичних речовин, які потрапляють з берега зі стічними водами і утримує їх. Він зараз не має придатності, його потрібно видаляти з дна. На зиму все осідає, коли починається весна живі істоти активізуються, і це все піднімається у верхні шари. Ми також встановили, що став лужний. Взимку кисню багато, а влітку може бути 2,5-2,8 % кисню, тобто все задихається, особливо, в нижніх шарах, і гине. У всіх восьми точках став абсолютно залужений і ця залуженість одна із проблем, тому треба закиснити його. Лужне середовище утворюється через те, що в мулі страшенно високий вміст аміаку – в десятки тисяч разів більше, ніж інших сполук азоту. Наразі він не піднімається догори тільки тому, що немає перемішування шарів води. Інакше у центрі міста весь час би «пахло» аміаком.

Вище норми у 20-30 разів у воді вміст нафтопродуктів та поверхнево активних речовин – різноманітних синтетичних миючих засобів. Багато також фенолів – токсичних хімічних сполук, які утворюються внаслідок гниття водоростей та інших органічних речовин. До речі, жовті водяні лілії, які вже розцвіли, також є токсичними, тому Василь Грубінко не радить  торкатися їх і зривати, можна тільки милуватися ними. Нітратів, нітритів та радіоактивних речовин у воді не виявили, а от натрію – забагато.

– У воді перевищення по натрію, – каже Василь Грубінко. – Звідки він береться не можемо точно сказати, але маємо припущення, що це натрій, який потрапив у водойму із сіллю, якою ми посипаємо взимку сніг і лід. Стільки натрію в наших геологічних породах не буває, у нас кальциновані пісковики. На окремих ділянках його більше в 20 тисяч разів проти норми. По інших металах, то їх в сотні і тисячі разів менше норми. Маємо проблеми по кадмію і свинцю – дуже токсичних металах, хоча вони ще не перевищують гранично допустимі концентрації. Кадмію в 2 рази менше ніж ГДК, свинцю – в три рази менше. Свинець потрапляє із транспорту, кадмій – із транскордонних перенесень металургійних комбінатів західної Європи з циклонами. А от у донних відкладах маємо вже проблему: кобальт, мідь, цинк, кадмій, свинець перевищують норму у десятки і сотні разів. Процент рухомої форми, яка може бути вилучена живими істотами та людьми під час купання становить: свинцю – 92%, кобальту і кадмію – майже 70%. В звіті ми вказали де треба вибрати більше намулу, де менше, адже в різні точки надходить різна кількість забруднюючих речовин.

У рамках дослідження також склали карту дна Тернопільського озера та виявили всі точки скидів забруднюючих речовин. Після цього намітили першочергові заходи технічного плану, які потрібно здійснити поетапно і які закладені в програмі по оздоровленню водойми.

– Першочерговим завданням, яке можливо розпочати цього року і продовжувати у 2018-му – це будівництво системи берегової аерації і будівництво систем, які б дали змогу очистити стічні води від нафтопродуктів і солей, – зазначив Володимир Качур, директор ПП «ГідроПроект». – Такі локальні очисні споруди потрібно проектувати і робити не тільки по береговій ліній, а й вище – на великих підприємствах, наприклад, на вулиці Галицькій в автобусному парку. Велику тривогу викликає те, що у районі Білої не діють очисні споруди колишнього комбайнового заводу – їх також треба відновлювати. Заслуговує на увагу донний водоскид, який можна відновити біля Надставної церкви – там є окремий водовипуск, якщо його реконструювати, то можна добитися того, що нижні шари води будуть скинуті у річку Серет.

Зі свого боку біологи пропонують зменшити органічне забруднення за рахунок наведення порядку у каналізаційно-стічних системах, проводити систематичну заміну пляжів і робити їх реконструкцію, очистити дно від намулу у певних точках. Щоправда, спочатку необхідно продумати куди його вивозити. А от будівництво системи фонтанів розпочнуть вже у липні. За проектом передбачено облаштування майже 500 фонтанів, які не тільки будуть перемішувати пласти води у ставі і насичувати її киснем, а й прикрашатимуть берег водойми.

Ольга Трач

Фото автора