Те, що народний депутат від БПП Олег Барна – людина спортивна, відомо було віддавна. Ще у 1994-1995 роках, як повідомляє сторінка у Вікіпедії, він був срібним призером чемпіонату України з зимового поліатлону. Себто, влучно стріляв, швидко бігав на лижах і енну кількість разів міг підтягнутися на перекладині. Та й за час нинішньої каденції у Верховній Раді колишній голова Нагірнянської селищної ради довів, що образ статечного, академічного парламентарія – не для нього. Події в стінах будівлі на Грушевського дали йому можливість продемонструвати нові грані свого спортивного обдарування. Спершу – в пауерліфтінгу, коли він 11 грудня 2015 року галантно виніс з-за трибуни закляклого у вигляду манекена від такої несподіванки (йшов О.Барна до трибуни з букетом) Арсенія Яценюка. Значних зусиль це навряд чи потребувало – екс-Прем’єр далеко не суперважковаговик за статурою, – однак відразу ж довелося згадати і навики рукопашного бою, точніше активного захисту, коли на підмогу своєму шефові кинулися троє «народнофронтівців» на чолі з Максимом Бурбаком. Пізніше О.Барна повідомив у телеінтерв’ю, що мав намір поговорити з кожним із нападників «по-чоловічому». Чи вдалося це йому – невідомо. Зате відомі його успіхи в ролі рефері на депутатському рингу, коли він енергійно розбороняв своїх колег із фракції Івана Мельничука і Сергія Лешенка під час конфлікту 9 лютого цього року, що закінчився для останнього відірваним рукавом піджака.

14 червня О.Барна додав до своєї спортивної різносторонності ще й участь у екстремальному автомобільному ралі. І не у пісках  Сахари чи пампасах Аргентини, а майже в самому центрі стольного Києва. Керована ним автівка пізно увечері врізалася в трамвай та так, що той зійшов з рейок. Винуватець аварії виявився і єдиним потерпілим, адже їхав у автівці сам, а трамвай був порожнім. Після інциденту політик був госпіталізований. За цим фактом слідче управління ГУНП у м. Києві відкрило кримінальне провадження за ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України. Досить потужна сила удару одразу ж викликала певні припущення, а вже перші слова О.Барни у розмові з журналістами каналу 112 Україна могли наштовхнути на думку, що депутат хоче «з’їхати» зі «слизької» теми. Він одразу ж почав говорити про те, що випадок цей дріб’язковий, що краще вести мову про хлопців-учасників АТО… Однак далі було дещо несподіване. О.Барна визнав, що в аварії винен він сам (не побачив трамвая, тому що його затулила інша машина). А на запитання, чи не перебував він, бува, «під мухою», відповів дослівно, що цим «не балується». І що погодився пройти усі необхідні процедури, зокрема, здачу крові на аналіз. «Перед законом мають бути всі рівні», – зазначив винуватець і пацієнт в одній особі. Зізнаюся, така поведінка «трохи рівнішого серед рівних» не зовсім звична. Точніше сказати, зовсім нехарактерна для традицій і звичок нашого соціуму. Народ вже звик до того, що якщо наші політики і визнають свою вину, то хіба в тім, що були «надто довірливими» або ж «не могли вчасно розгледіти підступних намірів». В усьому ж іншому вони – святіші за Папу римського. Той факт, що одразу ж поруч з О.Барною не виявилося того, хто «насправді сидів за кермом», і що в нього не було «застережень проти контакту з апаратурою» (щось знайоме, чи не так?) свідчить на його користь. Куди приведе оте відкрите кримінальне провадження і чи сіктиме меч правосуддя повинну депутатську голову – як мовиться, дасться чути, але наразі поведінка депутата з Тернопільщини після скоєної ним аварії виходить за рамки звичної для його колег і, хочеться сподіватися, створить хороший прецедент. Пишу це зовсім  не як щирий симпатик О.Барни – з його аргументацією не завжди згоден, а в запеклих телесуперечках з Надією Савченко здебільшого стаю на бік останньої, – а задля об’єктивності, якої нам дуже не вистачає.

Ігор Дуда