Не доживши 8 днів до свого 89-річчя, відійшов у вічність відомий актор, уродженець Києва Леонід Бронєвой.

У його кіно-і театральному доробку було чимало ролей, але, в принципі, він міг завершувати творчу кар’єру після 1973-го, коли на екрани вийшли “Сімнадцять миттєвостей весни”. Навіть зараз багато людей пам’ятають  і люблять цей фільм, і навряд чи хто дорікне їм у цьому – він  з категорії тих, які впливали на формування кількох поколінь кіноглядачів. Бронєвой зіграв там одну з головних ролей – начальника гестапо Генріха Мюллера. Парадокс і своєрідний гумор полягав у тому, що роль однієї з найзловісніших фігур нацистського режиму, шефа його каральних органів випало зіграти… єврею,  сину репресованого діяча органів держбезпеки СРСР. Не виключено, справжній Мюллер, обставини  смерті якого досі окутані таємницею, перевернувся б у могилі, довідавшись про таке своє кіновтілення. Однак образ у виконанні Бронєвого – олюдненого, а не звіроподібного, часами симпатичного, дотепного, розумного і хитрого ворога, – став справжнім успіхом картини і достойним опонентом Ісаєву-Штірліцу. “Штирлиц, а вас я попрошу остаться”, – ця фраза стала крилатою і безліч разів повторювалася багатьма людьми, коли до цього спонукала життєва ситуація.  Різні життєві ситуації бували й у житті самого Бронєвого. Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися, як він плавно “з’їхав” з алкоголю і став справжнім шанувальником чаю. Після смерті першої дружини актор, за його власним зізнанням, випивав тричі на день по склянці горілки. Однак пізніше вживав майже винятково чай. Міцний, несолодкий, він, за його словами був чудовим тонізуючим засобом (хм… “Інформація для роздумів”).  А ще, пригадуєте, він запитував Штірліца під час пам’ятної “душевної” розмови: “Вам сколько будет в 65-м? Под 70? Вы доживете и будете играть свою партию. 70 лет – возраст расцвета для политиков (очевидно, це була обнадійлива репліка для суцільно “геронтократичного” складу тодішнього радянського політбюро). А вот мне будет под 80…”. У реальному житті ж вийшло так, що Бронєвой пережив на 8 років свого ровесника Тихонова. Фільм про останнього мав назву “Штірліц назавжди”. Напевно, на таку ж поминальну стрічку цілком міг би розраховувати і  Леонід Бронєвой…

Ігор Дуда