Націонал-демократам навряд чи припаде до душі біографія потенційного голови Тернопільщини.

Отже,  серйозна кар’єра Валентина Хоптяна розпочалася в Хмельницькому обкомі Ленінського Комуністичної Спілки Молоді УРСР (ЛКСМУ), де він трудився першим секретарем з 1983 по 1987 роки.

В часи Кучми талановитого “комсомольця” поставили керувати Теофіпільською райадміністрацією, а потім перевели на ту ж посаду в рідний Чемеровецький район. Після Помаранчевої революції пан, чи то пак, товариш Хоптян знайшов прихисток у народно-аграрній партії Литвина. Був депутатом Хмельницької облради.

Після приходу до влади Януковича про Хоптяна знову згадали старі товариші. Оскільки місць на Хмельниччині для всіх бракувало, а  плани були наполеонівські, з допомогою товариша Сухого його прилаштували за Збручем, – до Підволочиська. Розповідають, що тоді чиновник позиціонувався як представник ще одних колишніх комсомольців – партії Сергія Тигипка “Сильна Україна”.

За короткий час Валентин Хоптян навів в районі свої порядки, Зокрема,  проявив себе добрим господарем. За кілька місяців народно-“добровольним” методом провів реконструкцію Центральної площі, навіть почав будувати фонтан.

Напередодні виборів “перебіг” до Партії регіонів, виграв під її прапором місцеві вибори, причому єдиним з голів РДА не побоявся піти на округ по райцентру і переміг. Після чого розставив своїх людей на всі цікаві посади у ввіреному і, навіть сусідньому районі.

Судячи з усього, у випадку призначення, Тернопіль чекає нашестя відповідальних хмельницьких товаришів. Місцевим елітам доведеться або швиденько шукали точки дотику, або забути про владу і впливи.