13 лютого по обіді один з неформальних лідерів таємного гуртка з трьох найбільших фракцій міської ради Роман Навроцький втратив посаду секретаря депутатської земельної комісії.

Підпільна більшість втрачає силу

На “вечірньому” засідання комісії 5 членів комісії, які представляють малі фракції, вирішили замінити Навроцького на екс-кандидати у мери, віконного магната Володимира Бліхара.

Не вдаючись у проблемні моменти процедури прийняття цього рішення треба розуміти, що воно стало можливим завдяки узгодженій позиції тих фракцій, які великі фракції досі не “помічали” у своїх розкладах. Поки у “Свободі” триває внутрішня боротьба між прихильниками Надала та модераторами антинадалівського заколоту, малі фракції згуртувалися, щоб не бути статистами. Математично “меншовики” мають 15 голосів. Зважаючи на тертя в “Свободі”, така кількість голосів теоретично може стати фундаментом для формування нової більшості. Крім того, на відміну від химерних більшовиків, у меншості немає підстав приховувати від виборців свої домовленості. Політичний союз “Громадянської позиції”, “Батьківщини”, “Народного контролю” та Радикальної партії є природним. Натомість важко зрозуміти, що об’єднує, крім якихось закулісних інтересів, спілку політичних антагоністів з “Свободи”, “Самопомочі” та БПП. Важко пояснити, наприклад, близькість позицій в той час, коли нардепи з партії Садового на лінії фронту блокують торгівлю з ДНР і ЛНР, а уряд Володимира Гройсмана виступає за відновлення постачання вугілля. Те саме порівняння  можна вжити до відносин на загальнодержавному  рівні  “Свободи” з БПП та ставлення обох політсил до Андрія Садового.

Наївся – дай іншому?

Роман Навроцький раніше не був просто головою фракції “Свобода” у міській раді та секретарем земельної комісії. Він був одних з тих, хто конструював та забезпечував життєдіяльність цього химерного політичного трикутника. У політичних колах подейкували, що Навроцький  взяв неформальне  “кураторство” над “жирними” земельними питаннями, які йшли на сесію. За останні півроку накопичилося чимало питань, які з незрозумілих причин не голосувалися більшістю.

Очевидно, що  частина “брудної роботи”, яку взяв на себе “свободівець”, була до душі його партнерам по коаліції. Формально вони залишались “чистими”, а їхня “вага” та впливи зростали. Власне, нездорові апетити одних – змусили об’єднатися інших.

Бізнес проти дрібних авантюристів?

Серед тих, хто змушений був миритися з  депутатською перебірливістю,  були різні люди, починаючи від великого забудівника Лила, і закінчуючи власниками дрібного бізнесу. До речі, це не перший випадок у Тернополі,  коли підприємницький клас має справу з депутатським “молодняком”. Більш досвідчені взяли паузу, знаючи чого вартує мати справу з амбітними кандидатами в “скоробагатьки”. Тим часом невдолення зростало, а серед іншої частини залу були й ті, хто не на словах знає ціну підприємницького “ремесла”.

Відтак, заміна “професійного” майстра політичного жанру Навроцького на прагматика від бізнесу Бліхара є логічною. Символічно, що останній має тісні партнерські стосунки з магнатом Лилом і не тільки з ним.

Помста Надала

Зміщення Навроцького – сигнал для опонентів Надала, що час вендетти близький. Міський голова, отримавши болючий удар у спину від своїх соратників, крок за кроком відновлює свої позиції. Руками Тягнибока мер навернув до себе частину свободівської фракції. Пробує знайти порузуміння з рештою депутатської зали. Однак своїх кривдників Надал не забуває. Навроцький – один з перших у цьому списку. Він спокусився на “святе” – змусив засумніватися у силі Надала як господаря міста, поліз “у кухню”, яка останні 5 років мала одного господаря. Відтак, і помста відповідна.

Хоча враховуючи “гниле нутро” політичного болота, не треба виключати випадку, що зрадники першими побіжать просити відпущення “гріхів”.

 На жаль, нічого святого – тільки інтереси.