Поки Львів та Івано-Франківськ роздумують про підвищення тарифів на проїзд у маршрутках, Тернопіль вже зробив це — від 1 березня проїзд здорожчав до 3 грн. До 5 гривень вимагають підняти ціну на проїзд перевізники Івано-Франківська, а у Львові розмай цінових пропозицій зашкалює — від 5 аж до 13. Водночас міська влада Львова вважає, що піднімати ціни на проїзд не треба, досить обмежити час для проїзду пільговиків.

маршруткаЗдорожчання неминуче

Девальвація гривні додала проблем перевізникам — стрімко здорожчали не тільки паливно-мастильні матеріали, а й запчастини та банківські кредити. Відтак здорожчання проїзду стало лише питанням часу і традиційних торгів між владою та перевізниками про те, на скільки саме має зрости вартість проїзду.

У Тернополі вже від березня проїзд здорожчав на 50 копійок — до 3 гривень. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міськвиконкому. Водночас вартість проїзду в так званих соціальних автобусах становитиме 2,5 грн. і 1,25 грн. для учнів.

Зміни там не торкнуться пільговиків: у маршрутних таксі надалі безкоштовно перевозитимуть не більше трьох пільговиків, у соціальному транспорті та у тролейбусах — без обмежень.

Як зауважив начальник управління транспорту міської ради Ігор Мединський, Тернопіль був одним з останніх міст в Україні, яке не збільшувало вартість проїзду, незважаючи на зростання цін на паливо та автозапчастини.

Тариф 3 гривні у міській раді вважають компромісним для тернополян та перевізників.

«Є тарифна комісія, є управління економіки, яке зробило розрахунки, і при діючих цінах собівартість перевезення на рівні три гривні тридцять вісім копійок, — зазначив міський голова Тернополя Сергій Надал напередодні підвищення тарифів. — Сьогодні ми останнє місто в Україні, яке робить підняття тарифів на проїзд. Ця акція вимушена, оскільки перевізники з’їжджають з маршрутів. Ми знаємо, що чимало є нарікань тернополян, коли важко доїхати у вихідні та у вечірній час. Тому аби зберегти маршрутну мережу та забезпечити якість транспортних послуг, ми змушені рішенням виконавчого комітету підняти тариф до рівня трьох гривень. Саме до такого рівня підняли всі наші міста-сусіди».

Тернопільські перевізники ще від грудня минулого року організовували мовчазні попереджувальні акції протесту. На узбіччях центральних вулиць міста стояли понад десять маршруток з плакатами «Владо, досить стримувати тарифи!», «Рентабельність перевезень — запорука безпеки», «За обіцянки — коліс не купиш», а також таблицею з порівнянням, як зросли ціни на паливо за останні роки.

«Ми вирішили привернути увагу людей до наших проблем, — розповів перевізник Андрій Намака. — Виставили на вулиці резервні автобуси, які не використовують у перевезеннях. З травня значно подорожчали паливо-мастильні матеріали, а також запчастини, які ми купуємо за долари. Ми хочемо пояснити людям, що зараз говоримо не про збагачення, а про збереження пасажирських перевезень як таких у Тернополі. На даний час з маршрутів вже зійшли 11 автобусів. Тенденція продовжується. Багато транспорту виставляють на продаж, тож деякі мікрорайони взагалі можуть залишитися без громадського транспорту».

В Івано-Франківську перевізники вимагають від влади підвищити тариф з 2,75 до 5 грн. Голова Асоціації перевізників Івано-Франківська Василь Бамбуз наголосив, що видатки на паливо та запчастини зросли на 90%, тому тариф належить переглянути. Про це перевізники написали до міської влади ще 9 лютого.

На одній з останніх нарад в Івано-Франківському міськвиконкомі з перевізниками заступник начальника відділу транспорту МВК Володимир Чіх повідомив, що міськвиконком пропонуватиме збільшити ціни на проїзд у маршрутних таксі з 2,75 до 5 гривень. Чиновник порахував, що через ціну бензину собівартість проїзду становить 5,7 гривень.

Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус каже, що вартість проїзду неминуче зросте. «Попри ті питання, які є до перевізників, потрібно зрозуміти, що все подорожчало, тому буде дорожчати і проїзд. Зокрема, у деяких районних центрах нашої області проїзд уже по 3,50 – 4 гривні», — зауважив очільник міста.

Та Анушкевичус вважає, що проїзд у громадському транспорті міста має становити 3 – 3,50 гривень, а не 5. До того ж у підрахунках треба звернути увагу на те, що є різна протяжність маршрутів, тож належить обчислити середню довжину.

Приватний перевізник Ольга Костів вважає, що підвищувати тариф за проїзд необхідно, адже собівартість паливно-мастильних матеріалів є дуже високою. «Зараз такий час, що ми не можемо щось вимагати у влади. Але потрібно, щоб і чиновники нас зрозуміли і допомогли. Можливо, потрібно видавати нам талони на дизпаливо. Зараз я не бачу виходу із ситуації, яка склалася на сьогодні. Адже не знаю, як обрахувати собівартість проїзду, бо зараз всі зупинилися на вартості дизпалива, а про вартість запчастин та курс долара забули. Водночас ми розуміємо, що люди не мають грошей. Адже зарплатні ніхто не піднімає, але возити людей безкоштовно ми також не можемо», — пояснює підприємець.

Натомість активіст спільноти «Бойкот маршруток Івано-Франківськ» Володимир Кушніренко вважає, що якщо враховувати вартість палива, то ціна перевезення мала би бути змінена, та все ж піднімати її до 5 гривень — неправильно.

«Проблема транспортної галузі в місті не повинна вирішуватися за рахунок підняття тарифу. Система пасажирських перевезень не є уніфікованою. Адже в Франківську багато маршрутів перетинаються, багато з них є збитковими, і підняття вартості проїзду їм не допоможе. Тому цю проблему потрібно вирішувати комплексно, а не піднімати тарифи», — каже Володимир.
Як наголошує активіст, ніхто не бачив фінансових розрахунків, тож наполягати на 5 гривнях неправильно. «Я впевнений, що якщо б вартість проїзду становила 4 гривні, то було б комфортно і перевізникам, і містянам», — резюмує Кушніренко.

Натомість у Львові єдності між перевізниками та міською владою немає. На недавніх громадських слуханнях щодо кризової ситуації з автомобільними пасажирськими перевезеннями начальник управління транспорту міської ради Віктор Щир заявив, що міська влада бачить як вихід із ситуації обмеження безоплатного проїзду для пільговиків у години пікових навантажень вранці та увечері. На його думку, такий крок дозволить перевізникам не підвищувати чинний тариф у 3 гривні.

Натомість очільник львівського осередку Асоціації перевізників Іван Велійка заявив, що обмеження пільг не дасть бажаного результату. На його думку, треба обмежити перевезення пільговиків сімома категоріями, прописаними у державному бюджеті України на цей рік, а всі інші мають оплачувати проїзд. Однак тариф має зрости до 4–5 гривень.

Саме ціноутворення є вічним каменем спотикання. Перевізники подають свої розрахунки до міської ради, і обґрунтованість цих показників традиційно викликає сумнів через те, що отримати реальні фінансово-економічні дані перевізників дуже складно. Непрозорість операторів дає підґрунтя для іншого арґументу: попри жалі та скарги ніхто з перевізників не йде з ринку. Отже, це хлібне місце, яке вони бояться втратити.

Міський голова Львова Андрій Садовий наголосив на тому, що боротиметься за чинний тариф до останнього. Водночас ситуація може вийти з-під контролю вже з іншого боку — власники автобусів, які віддають їх в оренду львівським АТП, зібралися у п’ятницю, щоб обговорити ймовірність розриву угод, оскільки АТП не виконують умов угод через скрутний фінансовий стан.

Це серйозний сиґнал з огляду на те, що орендовані автобуси становлять понад 60% від загального числа автобусів, які курсують містом. І якщо дійде до того, що вони не випустять свої автобуси на маршрути, то ситуація стане близькою до критичної, передусім у тих районах, де немає електротранспорту.

Системні проблеми

Історія з підвищенням цін на проїзд в автомобільному пасажирському транспорті стара, як світ. Щойно зростають ціни на паливо й запчастини, як перевізники намагаються вирівняти дисбаланс. Очевидно, що найновіший виток зростання цін на паливо не можна порівняти з попередніми і мантра про порятунок галузі цим разом не має жодного метафоричного підґрунтя.

Однак рацію мають і критики таких рішень, коли вказують на те, що попри всі запевнення перевізники не виконують своїх обіцянок. Перед минулим підвищенням тарифу на проїзд у Львові міський голова урочисто казав, що погоджується на зростання ціни, якщо перевізники радикально змінять підхід до справи і перепровадять якісні зміни в організації процесу: чисті салони, виховані водії, які не курять на робочому місці і не відгавкуються на зауваження пасажирів, дотримання графіків руху, зокрема у «нерибні» години.

Цих змін мешканці Львова не дочекалися. А от за проїзд все одно доведеться платити. Як слушно зауважив під час громадських слухань активіст урбан-руху «Липнева» Дем’ян Данилюк, якщо не змінити систему організації пасажирських перевезень, то за рік знову відбуватимуться громадські слухання про підвищення вартості проїзду.

На його переконання, громадський транспорт мусить бути не бізнесом, як це влаштовано зараз, а соціальною послугою з невеликою вартістю проїзду. Для цього міська влада має бути замовником, який виставляє чіткі критерії перевізникам і стежить за їх дотриманням, караючи порушників штрафами аж до позбавлення права перевозити пасажирів.

Водночас влада мала би провести комплекс заходів для стабільної роботи громадського транспорту. А саме: запровадження електронного квитка і гнучкої системи тарифів для громадського транспорту, надходження в міський бюджет частини податків саме на розвиток транспорту, радикальне збільшення штрафів за безквитковий проїзд і зменшення пільгових категорій пасажирів.

Одним з ключових моментів цього процесу є впровадження системи електронного квитка, тобто реального обліку пасажирів не лише в автобусному, а й в електротранспорті. Однак цей момент викликає спротив частини учасників ринку, адже за таких умов доведеться показувати реальну бухгалтерію, яка зараз є таємницею за сімома печатями. Тіньова складова цього бізнесу дуже вагома через складну систему стосунків між гравцями. Зрештою, українська податкова система також не сприяє роботі бізнесу по-білому, а навпаки — змушує підприємців шукати низку обхідних та напівлеґальних шляхів, аби триматися на плаву.

Проте міська рада з другої спроби обрала дві компанії, які продовжать боротьбу за впровадження системи електронного квитка у Львові. Чиновники вважають, що процес мав би запрацювати від початку 2017 року. Поки що йдеться про вибір між двома способами вирішення проблеми: підписанням угоди про концесію між Львівською міською радою і партнером згідно із Законом України «Про концесії» та створенням комунального підприємства Львівської міської ради й фінансуванням проекту за рахунок коштів бюджету та кредитних коштів ЄБРР.

Також робоча група вирішила підготувати «дорожню карту» реалізації проекту системи безготівкової оплати за проїзд у міському пасажирському транспорті Львова відповідно до рекомендованих моделей.

Органи місцевої влади мусять лобіювати питання про кардинальне зменшення пільговиків і про джерела, з яких безоплатний проїзд компенсуватимуть надійніше, ніж тепер з державного бюджету. Очевидно, що одним з таких кроків є впровадження адресної грошової допомоги для пенсіонерів та неповнолітніх разом зі скасуванням безоплатного проїзду для представників правоохоронних органів. А водночас треба буде запроваджувати справді гнучку систему оплати, апробовану в інших країнах: дорогий одноразовий квиток і набагато дешевші проїзні на кілька тижнів плюс дешевші одно- чи дводенні квитки на всі види транспорту для туристів.

Саме над вирішенням цих проблем мають працювати фахівці транспортної галузі та чиновники міської ради, щоб на 1 січня 2017 року львів’яни отримали не сирець, як це було з нового транспортною схемою, а справді зручну й недорогу послугу.

Тарас Базюк, Олена Нечвідова, Юлія Томчишин, Zbruc.eu