До  свого 17-річчя Дмитро Мендрук із села Онищковець, що у Шумському районі, не відчував ніяких проблем із здоров’ям, навчався в профтехучилищі, будував плани на майбутнє, яке здавалося безхмарним. Проте,  здавалося,  звичайна пригода стала для Діми фатальною – якось взимку він провалився в крижану воду, сильно перемерз. Після цього почалася чорна смуга в життя хлопця.

Медики діагностували  спершу грип, згодом в Тернополі виявили, що це пневмонія. Почалося довготривале лікування, адже в юнака майже рік не спадала висока температура. Лише після плазмофорезу – триденного очищення крові настало полегшення. Відносне, адже болі не припинялися, але свобода руху була. А далі сталося найгірше. У Дмитра виявили підступне захворювання –  ювенільний ревматоїдний поліартрит, причому швидко прогресуючий. Таким захворюванням в Україні вражені близько 3 тисяч дітей до 16 років. Та сталося так, що така хвороба прийшла і до дорослого юнака. Столичні медики  наполягали на швидкій операцій по заміні тазобедреного суглобу – застерігали, якщо цього не зробити за півроку, то існує висока ймовірність, що протезувати доведеться й другий суглоб. На жаль, у сім’ї Мендруків  таких коштів не було – Дмитро проживає з мамою Альоною, якій важко знайти роботу в маленькому депресивному містечку та бабусею-пенсіонером Марією Петрівною.

Найгірші прогнози стали гіркою реальністю. У жовтні минулого року минув рік, як Діма лежить, практично майже не рухаючись. До всього  іншого добавився ще і некроз кістки. Довгий час виникали  труднощі по безкоштовному придбанню суглобного протезу. Справа зрушила з мертвої точки лише після втручання тодішнього голови Тернопільської обласної державної адміністрації Михайла Цимбалюка – завдяки його сприянню на лікування Діми Мендрука виділено з обласного бюджету 5 тисяч гривень, в менших розмірах, але допомогли юнакові  і в Шумській адміністрації. Протез дістався хворому безкоштовно –  операцію по тотальному ендопротезуванню лівого кульшового суглобу було проведено в Київському інституті травматології та ортопедії Академії медичних наук України було проведено 11 листопада. Установа державна, але за день перебування в клініці Альона Мендрук платила 200 гривень, і це без харчування. Крім офіційного тарифу, існував ще й інший, в два рази вищий.

Дуже вартісна післяопераційна  тримісячна реабілітація. За цей час особливо потрібно пильнувати, щоб випадково у сні Діма не схрестив ноги – тоді протез вискочить, і всі зусилля стануть марними. Ціни на ліки просто захмарні. Лише 10 таблеток вартують 90 гривень, є одна пігулка вартістю 495 гривень. Вдалося завдяки допомозі Аліниного брата придбати спеціальне ортопедичне ліжко. Адже Дмитро має лежати тільки на спині.

Мендруки практично живуть за пенсію Марії Петрівни та інвалідську пенсію Дмитра. Альона отримує пенсію по догляду за сином-інвалідом першої групи …11 гривень.  На лікування хлопця кошти збирають односельці,  колишні колеги –педагоги Марії Петрівни, допомогли грошима і  керівник автотранспортного підприємства Василь Попик, лісничий комунального лісництва Віктор Горбатюк.

Але грошей не вистачає. Тим більше, що  такий необхідний другий протез вартує від 2,7  і до 7 тисяч доларів. Це фантастична сума для цієї родини. А хвороба  далі робить свою чорну справу – ще  не протезований другий суглоб, а вже потребують медичного втручання коліна Дмитра.

Важко передати стан хлопця – практично він завжди на знеболюючих препаратах. Як розповідає його мама, вони, буває, місяцями, сплять  по пару годин. В червні Дмитрові виповниться 22 роки. Рідні сподіваються, що до цього часу зможуть зробити найкращий подарунок – хоча б частково поправити найдорожче, що є в людини – здоров’я. Але самотужки це їм зробити буде дуже важко.  Тому і змушені просити допомоги від щирих, добрих людей.  Всі, кому небайдужа подальша доля молодої людини, зможуть допомогти перерахувавши кошти  на такі реквізити: тернопільська ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 338501, ЄДРПОУ 3266713978,  розрахунковий рахунок 26254398, призначення платежу – поповнення карткового рахунку Мендрука Дмитра Юрійовича № 0685005800.

Володимир Гаврилюк для ZZ