1. Про надію для Польщі та поляків
Вавель, 27 липня

Шляхетний польський народ показує, як можна розвивати добру пам’ять і відкинути те зло. Для цього необхідна тверда надія та віра в Того, Хто керує долями народів, відкриває замкнені двері, перетворює труднощі в можливості й створює нові сценарії там, де це здається неможливим. Про це, саме, свідчить історичний досвід Польщі: після штормів і темряви ваш народ віднайшов свою гідність і може співати, як євреї, які повернулися з Вавилону: «Немов би сон ми бачили, так було з нами. Тоді уста наші сповнилися сміху, і радості — язик наш». (Пс 126, 1-2).

2. Про Мацея Цєслю
Папське вікно, 27 липня

Хтось може подумати: Папа псує нам вечір. Але правда полягає в тому, що ми повинні звикнути до того, що ми стикаємося і з добром, і зі злом. Таке життя, дорога молодь. Але ми ніколи не повинні сумніватися в одному. Віра цього хлопця, нашого друга, який працював з повною віддачею для Світових днів молоді, привела його на небо, і тепер він з Ісусом і дивиться на вас. Це велика благодать. Оплески для нашого друга. Ми також в один прекрасний день зустрінемося з ним. І скажемо: «Ааа, це ти, мені дуже приємно».

Сьогодні ми тут, а завтра ми будемо там. Проблема полягає в тому, щоби вибрати правильний шлях життя. Як він вибрав. Дякуємо Богові, що дає нам такі приклади, людей молодих і відважних, які допомагають нам в житті йти вперед. І не бійтеся, не бійтеся. Бог великий і добрий. У кожному з нас є добро.

3. Про те, що значить бути милосердним
Блоні, 28 липня

Милосердне серце має мужність відмовитися від зручностей, милосердне серце спроможне виходити назустріч іншим, може обійняти всіх. Милосердне серце здатне бути прибіжищем для тих, хто ніколи не мав дому або втратив його, воно може створити атмосферу дому і родини для тих, хто мусив емігрувати, воно здатне до чулості та співчуття. Милосердне серце здатне ділити свій хліб із голодним, милосердне серце відкривається, аби приймати біженців та мігрантів. Сказати разом із вами «милосердя» це сказати «шанс, майбутнє, залученість, довіра, відкритість, гостинність, співчуття, мрії.

4. Про суперечки у стосунках
Папське вікно, 28 липня

«У сімейному житті завжди є проблеми і сварки. Це нормально, і так буває, що пари сваряться, кричать, притираються. А іноді навіть літають тарілки. Але не переймайтеся цим. Я дам вам пораду: не лягайте спати, поки не помиритеся. А знаєте, чому? Тому що холодна війна на наступний день стає небезпечною».

5. Про завдання християн
Дієцезіальна лікарня, 29 липня

«Як би я хотів, щоби християни були здатні стати біля хворих, як Ісус, в мовчанні, з обіймами, з молитвою. Наше суспільство, на жаль, забруднене культурою «відкинення», яка протилежна культурі гостинності. І жертвами культури «відкинення» стають саме найслабші, найуразливіші. А це жорстоко».

6.Заклик до саморефлексії
Хресна Дорога, 29 липня

Дорога молоде, в ту Велику П’ятницю чимало учнів повернулися сумними до своїх домівок; інші воліли піти по хатах у село, аби забути про хрест. Я запитую вас: як ви сьогодні увечері хочете повернутися до ваших домівок, до ваших місць розквартирування? Як ви хочете повернутися сьогодні увечері, аби зустрітися з самими собою?

7. Спосіб запровадження миру
Чування у Бжеґах, 30 липня

«Зараз ми не станемо кричати на когось, не вступатимемо в суперечку, не хочемо, нищити. Ми не хочемо ображати. Ми не хочемо подолати ненависть ще більшою ненавистю, насильство ще більшим насильством, подолати терор ще більшим терором. І наша відповідь цьому світові в стані війни має ім’я: це називається дружбою, називається братством називається сопричастям, називається сім’єю. Ми святкуємо той факт, що ми походимо з різних культур і єднаємося, щоби молитися».

8. Молодь на дивані
Чування у Бжеґах, 30 липня

Але є в житті також інший, ще більш небезпечний параліч, який молоді часто важко розпізнати, і визнання якого дорого нам коштує. Мені подобається називати це паралічем, що зароджується, коли ми плутаємо щастя з диваном! Вважаємо, що для щастя нам потрібен хороший диван. Диван, який допоможе нам жити комфортно, спокійно, абсолютно безпечно. Диван — як ті, сучасні, із заколисуючим масажем — який гарантує години спокою, щоб перенести нас в світ відеоігор і витрачання годин часу перед комп’ютером. Диван від усіх видів болю і страху.

Диван, що замикає нас у домі, безтурботними і не обтяженими ні чим. «Диванощастя», ймовірно, є тихим паралічем, який може знищити нас найбільше; бо поступово, несвідомо, ми стаємо млявими, тупими, отуманеними, вчора я говорив про молодих людей, які виходять на пенсію у віці 20 років — в той час як інші — можливо, більш живі, але не кращі — вирішують наше майбутнє. Звичайно, для багатьох набагато легше і зручніше мати отупілу і задурманену молодь, що плутає щастя з диваном; для багатьох це виявляється зручнішим, ніж швидкі молоді люди, які бажають відповісти на всі прагнення серця. Я питаю вас: чи хочете ви бути млявими, тупими, затуманеними? Чи хочете, щоб інші вирішували ваше майбутнє? Чи хочете бути вільними? Пробудженими. Боротися за своє майбутнє? Ви не дуже впевнені, так?

9. Про необхідність розмовляти з дідусями та бабусями
Зустріч із волонтерами, 31 липня

Так що, якщо ви хочете бути надією майбутнього, ви повинні прийняти естафету від свого дідуся і бабусі. Обіцяєте, під час підготовки до Днів молоді в Панамі, що буде частіше розмовляти зі своїми бабусею та дідусем? Якщо вони вже в небі, чи будете розмовляти з людьми похилого віку? Чи будете задавати їм питання? Запитуйте їх, тому що вони є мудрістю народу.

10. Бог завжди забуває наші гріхи
Меса Послання, 31 липня

Довіртеся пам’яті Бога. Його пам’ять — то не «жорсткий диск», який реєструє і записує всі наші дані, а чуле і співчутливе серце, яке постійно радіє, усуваючи всілякі сліди зла. Спробуймо тепер і ми також наслідувати вірну пам’ять Бога та стерегти добро, яке отримали у ці дні. В мовчанні згадаймо цю зустріч, підтримуймо пам’яттю присутність Бога і Його Слова, пригадуймо собі голос Ісуса, який називає нас на ім’я.

Джерело: Кредо